Головна

Маслик Катерина
Казки

Зміст

СИНА

       -- Мам?
       -- Да, сина.
       -- Ти не спиш?
       -- Ні.
       -- Чому?
       -- Не спиться.
       -- І мені, мам. Я тут думаю, думаю...
       -- А ти ляж на бочок, обійми зайчика – і заснеш.
       Малий деякий час вовтузиться; чутно, як його ноги гупають об стіну.
       -- Що ти там робиш?
       -- Я заплутався.
       -- Шшш, сестричку розбудиш.
       Тихо. Через якийсь час знову:
       -- Мам!
       -- Що?
       -- Мені жарко.
       -- Розкрийся.
       -- Я розкрився. Все одно жарко.
       Жінка встає і відхиляє вікно.
       -- Мам, ти мене любиш?
       -- Аякже, люблю.
       -- Дуже?
       -- Дуже.
       -- А Іну?
       -- Її теж.
       -- А кого більше?
       -- Однаково. І тебе, і Іну однаково сильно люблю.
       Малий зітхає.
       -- Я б хотів, щоб мене більше.
       Він мовчить. Потім:
       — А бабуся?
       -- І бабуся, і дід, і тьотя Оля. Всі-всі. Засинай. Порахуй до ста.
       -- А тато мене любить?
       -- Так, сина, дуже.
       -- А чому він не прийшов?
       -- Не знаю. Хтозна. Добраніч.
       -- Мам!
       -- Синок, уже пізно, мама втомилася, дай їй відпочити.
       -- Я трошечки, я тільки щось скажу.
       -- Слухаю.
       -- Це я вчора розбив дзеркало у ванній.
       -- Знаю.
       -- Звідки? – він щиро дивується.
       -- Бо більше нема кому.
       -- Я ненавмисне.
       -- Чому ж тоді говорив неправду?
       -- Ти не сердишся?
       -- Ні. Спи, сина.
       -- Не буду спати. Я хочу дочекатися тата.
       -- Не вередуй. Ти завтра його побачиш.
       -- Я хочу зараз. Він обіцяв машину. Я розповім, як сам зробив торт. І що ти лише трішечки допомагала.  І як я з першого разу задув свічки. Я покажу енциклопедію, і катер, і те, що подарували хлопці.
       -- Це буде завтра. Засинай.
       Мама запалює нічника, вкладає малого рівно, приглажує волосся, підтикує довкола ковдру, так що йому відразу робиться затишно-затишно. Він крутить жовтою стриженою голівкою, як пташеня в кубелечку.
       -- Поцьомай, -- каже малий.
       Вона торкає губами його лоба і вимикає світло.
       -- Спи. Ти ж у нас уже дорослий, правда?
       -- А тата я точно завтра побачу?
       -- Так.
       Малий ворушиться, влягаючись зручніше.
       -- Розскажи мені казку.
       -- Про кого?
       -- Про дванадцять синів.
       -- Може, про Козу-Дерезу?
       -- Хочу про дванадцять синів.
       -- Ну добре. Далеко-далеко, у тридев”ятому царстві, жили собі дід та баба. Вони не мали дітей. Але якось, з”ївши чарівну рибину, народила баба дванадцять синів. Дід злякався й утік у ліс. А коли сини повиростали, найменший серед них і найрозумніший, запитав у матері... 
       Хлопчик закриває очі, притуляє зайця до щоки і спить.

Скляні джунглі

 Мініми Майстер лабіринту Романтик на селі Казочки Просто так історії Статті Вірші Переклади

Rated by PING

Hosted by uCoz