Зміст
|
РАЙ
Коли відцвітали букети
підсніжників, стежку білими зорями позначав
білоцвіт, абрикоса над ним цвіла синіми квітами і
опадала. Стара Марія сапувала тюльпани,
прив'язувала кілочки до їх тендітних, вмочених у
червону фарбу голівок.
Півники блакитно-чорними
розкудланими чубчиками випурхували попід хатою,
розважливо коливалися, заквітчуючи на два тижні
болотяними росянистими квітами смагу
забетонованої призьби, від їхнього цвіту синьою
була папороть, яку Марія насадила вперше, а до
того були там півники бузкові й жовті. Їх вона
віддала сусідам, щоб не бачити, мали в собі щось
для неї неприємне. Однак були яскраві, і мала
Марія кралася до сусід на подвір'я зірвати квітку
із солодким запахом, носила її при собі, липку від
соку, поки не губила, граючись.
Цвіла півонія — чотири кущі
побіля стежки — червона й біла, сходила медом,
трояндами, недремним запахом застилала подвір'я.
Мала Марія брала в жмені пахучу квітку,
вглядалася — чи не ховається в пелюстках бджола
або жук, здувала мурашок з легких пелюсток,
тулила до щоки, гладила.
Над місивом барвінку розвилося
розбите серце рожевими м'ясистими дзвіночками,
навпіл розчахнутими, несмілими і тендітними, що
боялося холодів: не закриєш соломою взимку —
змерзне. Його гілочки з рожевими бруньками
коливалися від найменшого вітру, посіпувалися,
немов зграя кольорових рибок. |
