√оловна

ћаслик  атерина
 азки

«м≥ст

—јƒ  јћ≈Ќ≤¬

        —ам≥тник приходив сюди кожного вечора. ”с¤кого вечора, ледве починало темн≥шати, в≥дкладав читанн¤ або молитву ≥ спускавс¤ п≥д пагорб, до розваленого л≥сницького будинку, аби посид≥ти на зовс≥м чужих йому руњнах. ¬≥н розум≥в, що це спокушанн¤, ≥ що в≥н не повинен марнувати часу на земне, ¤кщо замислив розмовл¤ти з Ѕогом. јле кожного дн¤ це повторювалос¤ Ч в≥н спускавс¤ п≥д пагорб, аби посид≥ти на зовс≥м чужих йому руњнах.
        ÷е почалос¤ вже досить вже давно, ≥з малих в≥дступ≥в в≥д засвоЇного канону, ¤к≥ спочатку в≥н нав≥ть виправдовував, але пот≥м, коли вони стали звичкою, зрозум≥в, що непом≥тно в≥дкрив серце незбагненн≥й пристраст≥.
        ” вс≥л¤коњ людини Ї сво¤ пристрасть. ” жит≥¤х —в¤тих ќтц≥в читаЇмо, що декого з них на ¤кий час змагало жаданн¤ Ч до мудрост≥, до слави чи до книжок, але, перем≥гши його, та людина ставала св¤тою ≥ наближалас¤ до Ѕога. —ам≥тник не м≥г не знати цього, а проте кожного вечора, залишаючи вириту у глин¤ному боц≥ пагорба печеру й убогий харч, захований п≥д каменем в≥д лисиць та њжак≥в, мусив хоча б на хвилинку прийти подивитис¤ на кам≥нн¤ Ч биту цеглу, купу черепиц≥ Ч серед ¤кого колись жили люди.
        ” людей були сади, ¤к≥ давали поживу, ≥ кв≥ти Ч дл¤ вт≥хи. ј в≥н, що бо¤вс¤ привТ¤затис¤ нав≥ть до кв≥тки, натом≥сть припав душею до руњн, мав њх за сад ≥ за кв≥ти, ≥ так же вт≥шавс¤ ними, ¤к ≥нш≥ живими ≥ справжн≥ми.
        Ќавр¤д чи в≥н м≥г би по¤снити св≥й пот¤г комусь ≥ншому. ƒекому здалос¤ б, що це стало дл¤ нього розвагою серед одноман≥тного ≥ важкого руху п≥р року. ўо врешт≥-решт молитва почала здавалас¤ йому у г≥ршому випадку розмовою ≥з собою, а у найкращому -- односторонн≥м монологом з одними ≥ тими ж розмовами, однаковими проханн¤ми -- про мир дл¤ миру, про своЇ спас≥нн¤, про людей. јле, сам в≥н знав, що зовс≥м не був таким нещасним, ¤к вважав би хтось ≥з сторонн≥х.

        ≤нколи у нечаст≥ години туги ≥ самотност≥, ¤когось дивного духовного голоду, в≥н виходив з≥ свого др≥мучого л≥су до села: насилу йшов, уважно дивл¤чись п≥д ноги, немов би бажаючи знайти скарб на брудн≥й асфальтован≥й дороз≥. ћашини, прол≥таючи мимо, здували з нього кур¤ву, ≥ од¤г його ворушивс¤ в≥д в≥тру, зд≥йн¤того машинами, а в≥н дививс¤ њм усл≥д, ¤к в≥трам. ≤ коли в≥н добр≥дав до людей, то н≥би в≥дшукував нарешт≥ щось дороге, але наст≥льки далеке, що сльози наб≥гали на оч≥; ≥ кожного разу в≥н зар≥кавс¤ полишати св≥й лад ≥ св≥й прихисток.
        ј на вулиц¤х йому усл≥д з насм≥шкою дивилис¤ чолов≥ки ≥ д≥ти, баби сунули, ¤к старцю, коп≥Їчку. ≤ був в≥н чужим серед цих непотр≥бних йому погл¤д≥в ≥ жалощ≥в, ≥ повертавс¤ назад, роздумуючи, чому жал≥ють його т≥, хто приходить за порадою до його л≥су, заплутавшись у др≥бних ≥ неважливих Ч ¤к здавалос¤ йому Ч справах, щоб поплакатись ≥ пока¤тись. ≤нод≥ в≥н ховавс¤ в≥д таких блукач≥в, ≥нод≥ н≥.
        ≤ в так≥ дн≥ в≥н м≥г не зупин¤тис¤ б≥л¤ своњх камен≥в, йому достатньо було лише здалеку побачити њх, теплих, замацаних пальц¤ми сонц¤, щоб набратис¤ сили, зал≥зти на свою гору до печери ≥ молитис¤. ≤ в≥н спод≥вавс¤, що це, можливо, початок зц≥ленн¤, але все починалос¤ спочатку на ≥нший день. ¬≥н сумував ≥ просив соб≥ спокою, бо сил протисто¤ти зваб≥ йому не вистачало.
         олись давно-давно в≥н не те, щоб почав засуджувати чи ненавид≥ти людей, але в≥дчув, що у товариств≥ йому т≥сно ≥ суЇтно, ≥ що жити в≥н може лише у л≥с≥, де його д≥м, його пожива ≥ молитва. ≤ ось серед чужих руњн, ¤к≥ були йому садом, садом мертвих, але не обд≥лених сонцем кам'¤них кв≥т≥в, в≥н тужив про власну заплутан≥сть ≥ н≥кчемн≥сть.
        ¬≥н с≥дав ≥ чекав, доки легкий присмерк оживить веч≥рн≥ т≥н≥ й вони почнуть т¤гнутис¤ до р≥ки.  омар≥ хмарами зл≥талис¤ на захолол≥ руки ≥ щоки. ¬≥н в≥дмахувавс¤ в≥д пискун≥в, ≥ не рухавс¤, доки був у змоз≥ терп≥ти настирливе насп≥вуванн¤, а пот≥м, нахиливши в≥д сорому до тор≥шнього н≥жного лист¤ оч≥, пов≥льно повертавс¤ до своЇњ убогоњ вечер≥ й пока¤них молитов.

—кл¤н≥ джунгл≥

ћ≥н≥ми ћайстер лаб≥ринту –омантик на сел≥  азочки ѕросто так ≥стор≥њ —татт≥ ¬≥рш≥ ѕереклади

Rated by PING

Hosted by uCoz