√оловна

ћаслик  атерина
 азки

«м≥ст

ѕ–ќ —»Ќ№ќ√ќ  ќ“ј

       ” м≥ст≥, п≥д шерст¤но-б≥лими хмарами, на останньому поверс≥ ш≥стнадц¤типоверхового будинку, у невелик≥й квартир≥ (одна к≥мната, вузька кладова, кухонька, в≥кно з широким п≥дв≥конн¤м), жив син≥й к≥т, ¤кий ум≥в л≥тати. як був в≥н ≥ще кошен¤м, то часто сид≥в у в≥дкритому в≥кн≥ чи на кватирц≥ й спостер≥гав за птахами. якось в≥н задр≥мав ≥ наснилас¤ йому луската хитра риба, що прикидалас¤ мертвою, а пот≥м била його по нос≥ хвостом. ¬≥н завовтузивс¤ й упав униз. јле не розбивс¤, а розпушив вуса, розчеп≥рив лапи, вигнув хв≥ст Ч ≥ полет≥в.
       ѕро це його незвичайне вм≥нн¤ не знав н≥хто Ч лиш ворони, зграйка с≥рих горобц≥в, що обл≥тали його будинок стороною, та господар. ј к≥т шир¤в вечорами м≥ж проводами ≥ прутт¤м антен, хапаючи за крила кажан≥в ≥ ган¤ючись за перел¤каними пугачами. ≤ перехож≥, ¤ким у темному неб≥ серед дерев не раз ввижалас¤ густа рухлива пл¤ма, нав≥ть подумати про зв≥ра не могли.
       ѕод≥бного кота б≥льше немаЇ, ≥ другого, ¤к не шукати, не знайти. Ѕо син≥й к≥т лише один у св≥т≥: в≥н не њв мишей ≥ поноч≥ завз¤то бивс¤ з брод¤чими собаками, аж доки не зустр≥в щен¤, схоже на б≥лого щура, ≥ не потоваришував ≥з ним. √остролице щен¤ загубилос¤, ≥ к≥т забрав його до себе, у п≥днебесс¤, на свою кухню у висотному будинку. √осподар кота дав про знах≥дку обТ¤ву в газету, а пот≥м, коли н≥хто йому не подзвонив, сказав: що ж будемо жити утрьох.
       ” кота був славний господар Ч в≥н годував його молоком ≥ салатами, ≥ щовечора чесав йому за вухом. ≤ хоча в≥н н≥кому не показував своњх синього кота ≥ щурооке щен¤, ус≥ сус≥ди пом≥чали, що цей чолов≥к дивний. Ѕо в≥н не ла¤вс¤, був охайним, усе житт¤ працював на одн≥й робот≥, а коли його контори не стало, влаштувавс¤ на ≥ншу, але десь пор¤д. ј ще н≥коли не пл≥ткував про друз≥в ≥ завжди говорив правду.
        ¬≥н давав грош≥ в борг ≥ мало розпов≥дав про себе, ≥ нарешт≥ п≥шли чутки, що в≥н аферист ≥ шпигун, ≥ до нього нав≥далис¤ домовим ком≥тетом, ≥ хтось майстерно побив в≥кна в його квартир≥ на ш≥стнадц¤тому поверс≥.

       ¬решт≥-решт в≥н вибравс¤ з того будинку, продав квартиру ≥ придбав соб≥ хату п≥д м≥стом Ч з трьома вишн¤ми на подв≥рТњ, ¤блуневим садом, та неглибоким ставком-копанкою в к≥нц≥ засадженого дин¤ми городц¤. ≤ оселивс¤ там ≥з своњми зв≥рами. ј коли в≥дшукалас¤ хаз¤йка загубленого цуцен¤ти, в≥н одруживс¤ з нею, ≥ було житт¤ њхнЇ довгим ≥ щасливим.  ≥т же, коли постар≥вс¤, перестав л≥тати та став угодованим ≥ ворк≥тливим, частенько п≥ддразнював свого собаку, нагадуючи, що причина ц≥Їњ утоп≥њ Ч в≥н.

—кл¤н≥ джунгл≥

ћ≥н≥ми ћайстер лаб≥ринту –омантик на сел≥  азочки ѕросто так ≥стор≥њ —татт≥ ¬≥рш≥ ѕереклади

Rated by PING

Hosted by uCoz