ћаслик атерина |
||
«м≥ст
|
ѕ–ќ —»Ќ№ќ√ќ ќ“ј ” м≥ст≥, п≥д
шерст¤но-б≥лими хмарами, на останньому поверс≥
ш≥стнадц¤типоверхового будинку, у невелик≥й
квартир≥ (одна к≥мната, вузька кладова, кухонька,
в≥кно з широким п≥дв≥конн¤м), жив син≥й к≥т, ¤кий
ум≥в л≥тати. як був в≥н ≥ще кошен¤м, то часто
сид≥в у в≥дкритому в≥кн≥ чи на кватирц≥ й
спостер≥гав за птахами. якось в≥н задр≥мав ≥
наснилас¤ йому луската хитра риба, що
прикидалас¤ мертвою, а пот≥м била його по нос≥
хвостом. ¬≥н завовтузивс¤ й упав униз. јле не
розбивс¤, а розпушив вуса, розчеп≥рив лапи,
вигнув хв≥ст Ч ≥ полет≥в. |
¬решт≥-решт в≥н вибравс¤ з того будинку, продав квартиру ≥ придбав соб≥ хату п≥д м≥стом Ч з трьома вишн¤ми на подв≥рТњ, ¤блуневим садом, та неглибоким ставком-копанкою в к≥нц≥ засадженого дин¤ми городц¤. ≤ оселивс¤ там ≥з своњми зв≥рами. ј коли в≥дшукалас¤ хаз¤йка загубленого цуцен¤ти, в≥н одруживс¤ з нею, ≥ було житт¤ њхнЇ довгим ≥ щасливим. ≥т же, коли постар≥вс¤, перестав л≥тати та став угодованим ≥ ворк≥тливим, частенько п≥ддразнював свого собаку, нагадуючи, що причина ц≥Їњ утоп≥њ Ч в≥н. |
ћ≥н≥ми | ћайстер лаб≥ринту | –омантик на сел≥ | азочки | ѕросто так ≥стор≥њ | —татт≥ | ¬≥рш≥ | ѕереклади |