ћайстер лаб≥ринту. „ужий

√оловна	—татистика	ћаслик атерина ћайстер лаб≥ринту
	¬≥дгукнутис¤	ћаслик атерина ћайстер лаб≥ринту

«м≥ст

1. ќс≥нь
2. –евнощ≥
3. –≥вновага духу
4. Ћюбов
5. —уперечка
6. —иметр≥¤
7. „ужий
8. ѕригода
9. ѕро спорудженн¤ лаб≥ринт≥в
10. ƒивн≥ ≥стоти лаб≥ринту
11. ость
12. ќксана
13. ќс≥нь-весна

7. „”∆»…

       ≥мнату заливав м≥с¤ць ≥ суц≥льна тиша. ѕл¤ми в≥кон розмазалис¤ по п≥длоз≥ блакитним густим холодцем, просочуючись кр≥зь перехрест¤ в≥конних рам ≥ застигаючи на дошках паркету нер≥вними калюжами. —ухар у кутку настирливо точила миша. Ћедь чутно з вулиц≥ гарчали машини, скло тремт≥ло в≥д тонкоњ в≥брац≥њ.
       „ужий кинувс¤ з≥ сну ≥ р≥зко с≥в, прислухаючись. ¬≥н почув у ц≥й тиш≥, н≥чн≥й, м≥ськ≥й ≥ немислим≥й, далек≥ ≥ гулк≥ кроки, розм≥рене поскрипуванн¤ паркету. Ѕлижче ≥ ближче. ” пуст≥й к≥мнат≥ поступово наросла ≥ р≥зко забилас¤ луна. Ѕлижче. ѕ'¤ть пустих к≥мнат були нею повн≥, луна котилас¤ довкола того, хто йшов, зб≥льшено повторюючи ч≥тк≥ в≥дтиски п≥дбор≥в. Ѕлижче. Ќа секунду завмерло, порушивши ритм, скрипнувши п≥дбором наостанц≥, ≥ почувс¤ тихий шелест порушеного паперу. «нову рушило з м≥сц¤, наближалос¤ розм≥рено ≥ акуратно, розм≥рено ≥ акуратно.
       „ужий змигнув ≥ в≥дчув, що сон ут≥к, а його трусило м≥лкою сухою дрожжю, наче холод все ж д≥став його через товсте пальто. „ужий затримав подих. ѕов≥льно видихнув Ч тихо. ¬≥н не м≥г звикнути до цих крок≥в. ожен раз його трусила пан≥ка. ¬≥н ¤вл¤в соб≥, ¤к це Ч визирнути з-за ст≥ни ≥ н≥чого не побачити. „и б≥льше в≥н бо¤вс¤ того, що щось побачить?
       роки роздавалис¤ уже за ст≥ною, в сус≥дн≥й к≥мнат≥, вони знову на ¤кийсь час завмерли Ч чужий знав, перед ¤мою. ѕот≥м ще скрип п≥длоги Ч ≥ все. „ужий напружено прислухавс¤ ¤кийсь час, але у будинку панувала така тиша, ¤ку називають мертвою, жоден звук не порушував њњ. „ужий тихо п≥дв≥вс¤, крадучись б≥л¤ ст≥ни п≥д≥йшов до дверного прост≥нку ≥ завмер, стримуючи диханн¤. ¬≥н посто¤в так хвилини дв≥, а пот≥м вистрибнув з-за дверей.

       Ѕуло пусто. Ѕула тиша, перебита шаруд≥нн¤м його од¤гу. ≥мнату заливав м≥с¤ць, ≥ так же блакитно розплилис¤ в≥кна на п≥длоз≥.
       „ужий п≥д≥йшов до в≥кна ≥ ковзнув по ньому невпевненим погл¤дом. “оркнувс¤ рами ≥ пусками пальц≥в в≥дчув пульсуючий холодок, що т¤гнувс¤ з щ≥лини м≥ж рамою ≥ п≥дв≥конн¤м. ¬≥н з силою натиснув на хрестовину в≥кна Ч воно лише трохи струсонулос¤. ¬≥н притулив долоню до скла ≥ в≥дчув, ¤к холод≥Ї шк≥ра.
       „ужий з тугою подививс¤ на вулицю. ƒощ давно перестав ≥ вулиц¤ здавалас¤ вмитою ≥ зачесаною. «асв≥тилис¤ три в≥кна у будинку навпроти, але вулиц¤ ще була пустою Ч дуже рано дл¤ прогул¤нок. ћ≥ж г≥лок тополь одна за одною щезали з≥рки.
       “ак буде ≥ завтра, ≥ багато дн≥в посп≥ль, доки в≥н не зрозум≥Ї, ¤к шукати те, що лежить на поверхн≥, ≥ ¤к побачити те, чого не бачиш, ¤к не пом≥чаЇш др≥бниць, звикнувши дивитис¤ кр≥зь суть речей.

       ожна к≥мната Ї лаб≥ринтом по сут≥. ¬ н≥й можуть ≥снувати багато ≥ багато ≥стот Ч кожна у св≥й час. ¬день у будинках живуть люди. ¬ноч≥ Ч щури. ≤ доки в≥н хоче побачити њх житт¤ лише з ц≥кавост≥, в≥н дл¤ цих н≥чних ≥стот Ч лише хижак, фосса, що нищить менших за себе хижак≥в. ¬они живуть, в≥н намагаЇтьс¤ зрозум≥ти. ќднак дл¤ того треба сп≥ймати, посадити в кл≥тку, зробити розтин ≥ вивчити. ƒл¤ них в≥н Ч фосса.
        ” цьому лаб≥ринт≥ можна загубитис¤ непом≥тно ≥ блукати у певност≥, що знайшов твердий шл¤х до виходу.
       ”с≥ в≥кна були нежилими, але вони не пуст≥ Ч у кожному в≥кн≥ в≥н бачив не лише вулицю, але й себе чи ≥ншого. јле оск≥льки в≥н бачив ще й вулицю, в≥н н≥коли не був впевнений у тому, що побачив. “ак ¤к ≥ з цими кроками Ч в≥н не був впевнений, що д≥йсно чуЇ ц≥ кроки. ћожливо, у нього параной¤, ≥ в≥н не може в≥дшукати шл¤х на вулицю т≥льки тому. ћожливо, тому й н≥ч, що в≥н боњтьс¤ ц≥Їњ темноњ ноч≥, ≥ чекаЇ ранку, ¤к розум≥нн¤ ≥ певност≥. ¬≥н думаЇ, що н≥ч Ч мат≥р живого ≥ кошлатого.

√оловна

ћ≥н≥ми

—кл¤н≥ джунгл≥

—татт≥

¬≥рш≥