Зміст
1. Осінь
2. Ревнощі
3. Рівновага духу
4. Любов
5. Суперечка
6. Симетрія
7. Чужий
8. Пригода
9. Про спорудження лабіринтів
10. Дивні істоти лабіринту
11. Кость
12. Оксана
13. Осінь-весна |
3. РІВНОВАГА ДУХУ
Рівновага духу: спокійні
очі ящірки, припорошені патиною. Срібні лусочки
на її боці, давно висохлі і засиджені мухами, пил
на підставці і червоний слід клею під
перетинчастими пазурами. Натура прагне почуття
рівноваги, не може не прагнути, і от коли вона
цього досягає з чиєюсь допомогою, і її в
препарованому вигляді розташовують на столі для
наочності, виявляється, що тут нема того порядку
і благородства гармонії, яку, власне, хотіла вона
осягнути.
Вона мовчить, ховаючи
недопотрошені таємниці, зберігаючи за виразом
мертвої байдужості рівновагу спокою. Поки
рівновага ще існує, не порушена несподіваним
хвилюванням розбитися на друзки, якщо розбійник
чи жартівник запитує: я можу вас відпустити?
І розбивається на друзки
запилений спокій, хоча і не відпускає. Мо', тому що
не відпускає? Добре він сказав: люба, чи можу я вас
відпустити?
Ні, мій хороший, не щезнеш, бо
тримаю тебе за руки. І не відпущу, доки не схочу.
Буде нова іграшка у дитинки. Гратимуся, доки моя.
Але коли він не гравець?
Відвернеться і покине, і забере з собою мій
спокій. Милий, на чиєму ви боці?
Льодова пустеля. Я мерзну у
льодовій пустелі. |
