ћайстер лаб≥ринту.

√оловна	—татистика	ћаслик атерина ћайстер лаб≥ринту
	¬≥дгукнутис¤	ћаслик атерина ћайстер лаб≥ринту

«м≥ст

1. ќс≥нь
2. –евнощ≥
3. –≥вновага духу
4. Ћюбов
5. —уперечка
6. —иметр≥¤
7. „ужий
8. ѕригода
9. ѕро спорудженн¤ лаб≥ринт≥в
10. ƒивн≥ ≥стоти лаб≥ринту
11. ость
12. ќксана
13. ќс≥нь-весна

5. —”ѕ≈–≈„ ј

       ''я гадаю, н≥ч Ч мат≥р живого ≥ кошлатого''.
       јсюн¤ стривожилась ≥ засовалас¤ в л≥жечку.
       ''—поруджуючи будову химерного, ми заблукали м≥ж реальн≥стю та лаб≥ринтом закон≥в власного творенн¤. “ак починаючи з гри, ми грою зак≥нчуЇмо, а починаючи з почутт≥в, завершуЇмо формальност¤ми''.
        —в≥чка догор≥ла, мигот≥ла лампадка, облицьовуючи кути сумирним ≥ полохливим св≥тлом.
       ''¬ несв≥т вт≥кають ≥з бо¤зн≥, складаючи його на п≥дмурку власних суджень, ≥ вважають, що зможуть в мент його знищити''.
       “ато говорив. јсюн¤ помалу перел≥зла через бильце л≥жечка, подр≥бот≥ла до тата, що кун¤в над учн≥вськими зошитами, об≥йшла вит¤гнуту з-п≥д столу течку з в≥ршами ≥ зазирнула йому в лице. …ого оч≥ були закритими, в≥н дихав р≥вно ≥ говорив. ƒеколи нерозб≥рливо, немов посп≥шаючи, ковтав слова. “е, що не почуто, можна було домислити, наче в≥н читав лекц≥ю чи надиктовував трактат.
       јсюн¤ ненароком торкнула пальчиком зошита на стол≥, його листки, ¤к жив≥, затр≥пот≥ли з пробудженн¤м прот¤гу, але вона зл¤калас¤ ≥ позадкувала, обережно ступаючи п'¤тами на н≥м≥ фарбован≥ дошки. ѕритислас¤ спиною до дверей ≥ тихенько руками давила, аж доки тонкий скрип не виточив шпарину, кр≥зь ¤ку вона ковзнула в коридор.

         ¬она швидко пройшла повз велике дзеркало, у ¤кому в темр¤в≥ метл¤лис¤ страшн≥ ≥ гар¤ч≥ т≥н≥ ≥ притулилас¤ носиком до кольорового скла, через ¤ке там, де фарба в≥дстала, видно було нап≥вморок зали, над св≥чкою Ч шпалери у золоту кв≥точку, ро¤ль, хвостом занурений у т≥нь, ≥ над ро¤лем Ч дв≥ пуст≥ полиц≥ дл¤ книжок.
       ƒ≥вчинка зал≥зла в пусте кр≥сло, ≥ з≥бгалась, прикривши ноги сорочкою. ѓй було холодно, вона пошепки дихала, з≥гр≥ваючи руки. ≤ коли вгомонилас¤, то почула бурмот≥нн¤.
       ''Ѕлукаючи м≥ж дом≥вками ти заплутавс¤. “и пров≥в паралел≥ ≥ аналог≥њ, шл¤х додому Ч тв≥й лаб≥ринт, ≥ ми вс≥ Ч лиш потвори у темр¤в≥ твоњх суджень''.

     јсюн¤ перехилилас¤ через бильце ≥ зазирнула в кут, зв≥дк≥ль донеслос¤ це бурмот≥нн¤. ћама сид≥ла р≥вно на канап≥, мов не вставала з нењ, повернувшись в≥д тьот≥, т≥льки на кол≥нах у нењ лежала тепла ковдра. ¬она спала ≥ говорила у сн≥.
       ''“и хочеш мати мене забавкою, щоб коли завгодно покинуть. јле це не так просто. “и забувс¤, хто маЇ на тебе право? якщо вона Ч то чому ти вол≥Їш входити з≥ мною у суперечки, ¤кщо ¤ Ч то нав≥що у суперечки входити?''
       ƒ≥вчинка вийшла в коридор ≥ м≥цно причинила за собою двер≥. “ут було темно, лише з двох протилежних к≥нц≥в з-п≥д дверей пробивалос¤ рамою примарне св≥тло. јсюн¤ забилас¤ у щ≥лину п≥д дзеркалом ≥, стиснувшись, сид≥ла там. Ќа нењ падали страх ≥ тиша. ¬она хот≥ла спати ≥ не бажала чути бурмот≥нн¤, але чула його у тиш≥ нав≥ть через щ≥льно причинен≥ двер≥ Ч ¤к шеп≥т.
       '' ожен виправдовуЇ втечу у несв≥т браком сп≥врозмовника. ¬ас би з≥брати вкуп≥. –азом би уникали суперечок ≥ сварок, викликаних вашою втечею. онструктивн≥ л≥рики, ¤кими ви Ї, будують примарн≥ замки з гнилот ≥ к≥сток мастодонт≥в, заключивши в основу, ¤к правило, власний егоцентризм. «ахаращуючи час своњми витребеньками, ви лише прагнете усам≥тнитись, а усам≥тнившись, волаЇте про самотн≥сть до всього св≥ту. ÷е не той вих≥д''.
       ''Ќазви той''.

       ''“в≥й д≥м, а не д≥м навпроти. —ам будеш пор≥внювати ту, ≥ншу, з≥ мною кожного разу, коли вона скаже глупоту чи банальн≥сть''.
       '' ¬она Ч ≥нша. ¬≥д тебе найчаст≥ше чую глупоту ≥ банальн≥сть''.
       '' ¬и не вм≥Їте терп≥ти один одного, тому звертаЇтесь до несв≥ту. јле це обертаЇтьс¤ проти вас Ч треба мати грунт п≥д ногами Ч вс≥ ваш≥ створен≥ св≥ти до цього не придадутьс¤''.
       ''я не з тобою говорю. я не чую тебе''.
       '' ¬аша любов до принцеси √рези не в≥дригуЇтьс¤ вам мертвечиною?''
       ƒ≥вчинка скрегот≥ла зубами ≥ засинала, притулившись спиною до дзеркала. ” дзеркал≥ в≥дбивалис¤ к≥мната. ѓњ заливав м≥с¤ць ≥ суц≥льна тиша.

√оловна

ћ≥н≥ми

—кл¤н≥ джунгл≥

—татт≥

¬≥рш≥