√оловна

—татистика

ћаслик  атерина
ћайстер лаб≥ринту

¬≥дгукнутис¤

«м≥ст

1. ќс≥нь
2. –евнощ≥
3. –≥вновага духу
4. Ћюбов
5. —уперечка
6. —иметр≥¤
7. „ужий
8. ѕригода
9. ѕро спорудженн¤ лаб≥ринт≥в
10. ƒивн≥ ≥стоти лаб≥ринту
11.  ость
12. ќксана
13. ќс≥нь-весна

4. ЋёЅќ¬

       —то рок≥в самотност≥ н≥ дл¤ кого не минають безкарно.
       ¬она прагнула тепла ≥ затишку, њй було холодно, вона щулилась, бо тут завжди було холодно, ¤к би не топили.
       ¬≥н сто¤в у в≥кн≥, чи у дзеркал≥ Ч не могла вона в темнот≥ роз≥брати, ≥ не т¤мила б≥льше в тому, бо здавалис¤ њй предмети б≥льшими, н≥ж вони Ї, ≥ дал≥, н≥ж могла вона дос¤гнути. ¬она намагалас¤, але лиш ворушила в пов≥тр≥ пальц¤ми. ј в≥н сто¤в Ч чи на дор≥жц≥, чи на гол≥й п≥длоз≥, ≥ був теплим ≥ затишним, наче щойно вийшов у в≥дкрит≥ двер≥, на хвилину в≥д≥рвавшись в≥д чаюванн¤. “еплий чай з лимоном ≥ цукром.
       ¬≥н сто¤в ≥ дививс¤ у к≥мнату Ч чи на нењ, чи н≥, просто в сут≥нки. ћожливо, в≥н њњ бачив, але н≥чим не висловив свого здивуванн¤. ¬она несм≥ливо заворушилась п≥д ковдрою, ≥ тут г≥сть подививс¤ на нењ ≥ виступив за золотий край Ч чи рами, чи дзеркала.
       Ч “ут у тебе сиро, ¤к у погреб≥,Ч проговорив в≥н, ≥ його голос був глухий ≥ теплий, зовс≥м не злий, нав≥ть веселий. ¬≥н нав≥ть не ≥рон≥зував. “ак тепло сказав: у тебе холодно.
       Ч ќс≥нь,Ч сказала вона, спостер≥гаючи, ¤к пройшовс¤ в≥н по к≥мнат≥, ≥ ¤к зникали в≥д його диханн¤ запален≥ по кутках св≥чки. јж скоро к≥мната стала темною, лише зв≥дкись з в≥кна кр≥зь напнут≥ штори т¤гнулис¤ два тонких прутика л≥хтар¤.  

      "Ќащо?"Ч подумала вона, та не спитала.
       ¬она запитала, ¤к ведетьс¤ там ћар≥чц≥.
       ¬≥н не почув, подививс¤ на розгорнену книжку ≥ п≥дн¤в њњ, розгл¤даючи. —тор≥нки, ламаючись на згинах, туго зашерхот≥ли.
       ¬≥дпов≥в: "ƒобре."
        ¬≥н не бо¤вс¤ њй те в≥дпов≥сти.
       ¬решт≥ ≥ йому добре, ≥ не треба було так каратис¤ ц≥ роки, адже н≥хто н≥чого не знав, нав≥ть вони, н≥хто н≥чого не м≥г в≥дчути.
       Ч ѕросто ¤ заблукав,Ч усм≥хнувс¤ в≥н.Ч ≤ ћар≥чка заблукала. якби не вона, ¤ б не п≥шов в≥д тебе, ти ж знаЇш.
        ¬она перестала плакати ≥ злими очима зустр≥ла його майже веселу усм≥шку. ѕот≥м перейн¤лас¤ веселощами ≥ соб≥ тихенько захихот≥ла.
       Ч “и подумай,Ч мстиво хихот≥ла вона з≥ свого кутка,Ч з ус≥х-ус≥х на цей гачок зловивс¤ лише ти. «аплутавс¤. „ому ти був такий дурний, га?
       Ч ≈гоцентрист,Ч спок≥йно в≥дпов≥в в≥н.Ч ¬певнений у своњй особливост≥. “и ж сама усе знаЇш, так?
       Ч “ак≥ люди небезпечн≥ дл¤ сусп≥льства, Ч сказала вона. …ого сл≥д ≥золювати, кудись под≥ти Ч вона назавтра ж напише про це губернатору.
       ¬≥н сумно похитав головою, ≥ вона зрозум≥ла, що н≥кому н≥чого уже не напише. ∆одного слова.
       Ч ≤ди! ≤ди! Ч заметалас¤ вона у своЇму л≥жку, служебка поклала њй мокрий рушник на лоба, ≥ вона затихла.
       ¬≥н спостер≥гав за метушнею.
       Ч “и злий. “и неправий. “и мене заспокоюЇш, але це ¤ себе заспокоюю. я винна. ÷е так? “и мне мучиш. ≤ди соб≥.
       Ч “ак,Ч сказав г≥сть, замислюючись.Ч ¬се правильно. —аме так.
       ¬она завжди права. ј, може, себе не переконаЇш? Ќе повернутис¤Е
       Ч я ж не змагалас¤ з Ќим, правда?Ч настирливо допитувалас¤ вона.
       Ч “и неспок≥йна сьогодн≥,Ч похитав г≥сть головою, ≥ вона вловила за його плечима рух Ч виникла ≥ зникла примарна ж≥ноча постать з виразними син≥ми очима.
       Ч Ќу, вдвох ви мене замучите,Ч через силу видихнула Ћес¤ ≥ махнула йому рукою, щоб ≥шов.
       ¬≥н нахиливс¤ над нею, ≥ вона зл¤калас¤: оч≥ дивились хижо ≥ весело, а на повних червоних вустах грала непевна посм≥шка. ¬она задихнулас¤, в≥дчуваючи, накололос¤ серце на гострину.
       -- ¬се добре,Ч сказав њй г≥сть, коли Ћес¤ лише хот≥ла запитати.

       Ч ¬≥дзн¤то! ¬≥дб≥й!Ч гаркнув режисер, в студ≥њ запалилос¤ св≥тло, ≥ вона заворушилас¤, ¤к мурашник.
       Ѕула над м≥стом ос≥нь.


√оловна

ћ≥н≥ми —кл¤н≥ джунгл≥ —татт≥ ¬≥рш≥

Rated by PING

Hosted by uCoz