ћаслик атерина |
||
«м≥ст 1. ќс≥нь |
6. —»ћ≈“–≤я оли н≥ч обл¤гаЇ м≥сто, на
вулиц¤х палають л≥хтар≥, неначе кольоров≥
кришталики фруктового льоду. ѕритулившись
обличч¤м до скла, можна побачити всю к≥мнату,
нав≥ть ¤кщо вона темна. «акрити долон¤ми з обох
бок≥в щ≥лин≥ б≥л¤ щ≥к, ≥ м≥цно втопитис¤ у скло,
немов водолазним шоломом у скло аквар≥ума. |
≤ той,
навпроти, прим≥тить знайоме обличч¤ ≥ густий
кол≥р чужих щ≥к. ≤ буде бачити, ¤к обидва
в≥дображенн¤ на нереальн≥й вулиц≥ посм≥хаютьс¤
один одному недов≥рливо р≥зними кутиками уст, бо
жоден з них не в≥рить у ≥ншого, тотожно розум≥ючи
≥рон≥ю под≥бноњ симетр≥њ. ≤ вони перетнутьс¤ у точц≥ задзеркалл¤, на мить завмерши п≥вкроком назустр≥ч плече до плеча. —≥рий рукав ковзне складкою по рукаву такого ж кольору. ≤ кожен побачить ≥ншого перед собою, ¤к у дзеркал≥. ѕот≥м п'¤та сухо торкаЇтьс¤ земл≥, ≥ ви розходитесь, догл¤даючи закони симетр≥њ. “и Ч у своЇ задзеркалл¤, в≥н Ч на вулицю, де вноч≥ палають л≥хтар≥, немов кольоров≥ кришталики фруктового льоду. |
ћ≥н≥ми | —кл¤н≥ джунгл≥ | —татт≥ | ¬≥рш≥ |