Майстер лабіринту. Дивні істоти лабіринту

Головна		Маслик Катерина Майстер лабіринту
	Відгукнутися	Маслик Катерина Майстер лабіринту

Зміст

1. Осінь
2. Ревнощі
3. Рівновага духу
4. Любов
5. Суперечка
6. Симетрія
7. Чужий
8. Пригода
9. Про спорудження лабіринтів
10. Дивні істоти лабіринту
11. Кость
12. Оксана
13. Осінь-весна

10. ДИВНІ ІСТОТИ ЛАБІРИНТУ

       Вечір — хороший час для того, хто полює сам. Ніч полюбляє звірина, що таїться показатися у сонячному світлі через наперед визначену до неї відразу. Нічна темрява збирає у собі хвороби, біди, каліцтва, патологічні викривлення, звихненість і ненормальність, незрозумілість — все, що вважається нечистим має у ній прихисток. І самотність.
       Темрява є поживою для щурів.
       Здається, вони всі на одне лице. Їх важко розрізнити. Темрява покриває розбіжності, залишаючи для огляду приховане, але типове. Для того, щоб побачити інше — розбіжності, треба стати істотою нічною. Не гостем, а щуром. Навчитися споживати не їжу, а їдло, гріти руки на суперечностях того господаря, що при силі, заростити волоссям лице, щоб приховати все, що відрізняє твою особу від інших.
       Лише ставши однаковим, навчишся розрізняти їх на обличчя, і бачити, що вони різні. А тоді і тебе з ними поєднає та однаковість — страх перед відкритим простором і вогнем. Того, хто сидить біля вогню — бояться, а ще бояться нічного хижака — фосса.
       Треба вивчитись боятися фосса. Як тільки зашелестить у кімнаті, завмерти на місці або шуснути у щілину, і вже звідти жмуритись у темряву, дрібно дрижачи.

Для щура досить одного разу побачити фоссу, щоб назавжди запам'ятати. Фосса має гостре, як у лисиці, обличчя і довгі нігті на руках. Вона з'являється раптово, хапає жертву кігтями, впиваючись у тіло до кості, а потім тягне до свого притулку. Від фосси можна врятуватися не криком, а засичавши їй в обличчя, вона не терпить сичання, і, якщо жертва стримає крик і згадає про сичання, вона неодмінно врятується. Коли фосса відпустить, слід шуснути у щілину між стінами, хоча б ще коштувало останніх сил, і тоді хижак не зможе напасти вдруге. Однак вона може і зачаїтися, тому слід полишати прихисток лише тоді, коли зачуєш цокотіння щурячих лапок.

Якщо щур винен, він буде сидіти у кімнаті, де є дзеркало. Щури бояться відображень. Дзеркала не можна передбачити. Іноді у ньому можна побачити іншу кімнату, чудовисько, себе, або нікого. Із дзеркала часто виходить фосса — не справжня, а примарна, і тоді слід швидко кинутись у тінь. Іноді цей привид довго не виходить із дзеркала, бо не бачить щура, стоїть і посміхається різкою, наче прорізаною посмішкою, синіми пальцями торкаючись з того боку скла. Тоді слід відшукати у пам'яті якесь ім'я, і назвати привида. Тоді привид зникне, а щур вийде бродити в темноті.

Головна

Мініми

Скляні джунглі

Статті

Вірші