Ќенависть

√оловна		ћаслик атерина –омантик на сел≥
	‘орум	ћаслик атерина –омантик на сел≥

«м≥ст

Ќ≈Ќј¬»—“№

       …ого вела ненависть. ѕоки живою була дружина, при ньому росли д≥ти, його ц≥кавила робота, ненависть була захована далеко-далеко, у найпотаЇмн≥ший закут душ≥, захована в≥д св≥ту, в≥д близьких ≥ знайомих, навр¤д чи знав в≥н сам, що њњ нас≥нн¤ лише др≥маЇ. јле дружина померла передчасно. ƒ≥ти розлет≥лись, ≥ в≥н раптом озливс¤. Ќа житт¤, миршаве ≥ буденне, на д≥тей, що забули ≥ про нього, ≥ про мат≥р ≥, найб≥льше Ч на тих, хто запроторив його ≥ батька сюди, до кл¤того —иб≥ру.
       ¬дома в≥н не був н≥коли, т≥льки дитиною.
       ¬≥н њхав додому Ч до села, до сус≥д≥в, до своЇњ хати.
       ’ата належала йому, а не комусь ≥ншому. «а законом чи без закону.
       ¬≥н пам'¤тав, що вона велика, св≥тла, чепурна. √лин¤на. ÷¤ старожитн¤ глина надава особливого щему його спогадам. Ѕ≥леньк≥ ст≥ни, жовто-руда глин¤на дол≥вка. —≥ра черепиц¤. ¬≥н ще пам'¤таЇ, ¤к батько клав њњ Ч скидав жмутами стару солому, коли раптом справи п≥шли вгору ≥ зерно подорожчало. ÷е сталос¤Е ¤краз перед в≥йною. ћатер≥ тод≥ вже не було Ч вона померла за р≥к. якось не ведетьс¤ в њхньому роду ж≥нкам, ≥ були вони сам≥ з батьком на хаз¤йств≥.
       ¬≥н пам'¤таЇ кон¤ку Ч сумирну стару животину, шк≥ра у ¤коњ була гладенька, ¤к вощений пап≥р.
       ’ай там тепер мешкають ≥нш≥, але ¤кось виживе. …ому належить. « —иб≥ру в≥н њде знайти тут своЇ дитинство.
       ћоже, там нова забудова, височенний паркан, а при ньому була плетена з лози л≥са. Ќ≥чого. ¬≥н розрахуЇтьс¤.
       ѕохитуючись, вийшов з автобуса, ≥ йому забило подих. ¬≥н пам'¤тав лише свою хату Ч все ≥нше забув, ≥ тепер сто¤в, пригадуючи Ч чи все лишилос¤, ¤к було? „и був тут магазин? ÷ерква. “≥льки куполи у нењ незвично син≥.
       ¬≥н думав в≥дразу п≥ти додому, але не зм≥г. ѕ≥шов бродити селом, вибравши найдовший шл¤х дл¤ поверненн¤. —ел¤ни проводжали його здивованими погл¤дами Ч т≥, кого в≥н бачив. Ѕуло ще рано, ≥ над городами плив дим кострищ, м≥шаючись з г≥рким вран≥шн≥м туманом.

       ¬≥н довго не м≥г розглед≥ти своЇњ хати, а коли роздививс¤, то поклав вал≥зу на сп≥тн≥лу землю ≥ зупинивс¤, вгамовуючи дрож у ногах. ¬она була, ¤к ≥ пам'¤тав Ч стара, глин¤на, п≥д с≥рою черепицею. ќс≥ла й обл≥зла.
       “ак ≥ маЇ бути, вир≥шив в≥н, в≥н пам'¤таЇ њњ з дитинства, але сам вир≥с. –ушив уперед. ¬исоченн≥, ¤к стовпи, акац≥њ закрили в≥д нього ст≥ни, залишивши видимим лише куточок Ч чистий поб≥лений куточок бул¤ дверей. —адок ≥ город були у невисокому бур'¤н≥.
       ¬≥н залишив вал≥зу п≥д порогом ≥ постукав у в≥кно, в≥дчуваючи, що впаде.
       -- ’то?Ч прогуло ≥з середини. „олов≥к п≥дн¤в задвижку ≥ вв≥йшов.
       Ѕула низька стел¤, розграфлена сволоками, неб≥лена, у павутинн≥, д≥рка на горище ≥ драбина, збита ≥з товстих г≥лок, стара, ¤ку не пам'¤тав.

       ¬≥н скрипнув дверима ≥ зайшов у св≥тлицю Ч дв≥ ≥кони на божниц≥, лавки п≥д ст≥ною Ч його лавки! Ч тепер пофарбован≥ у червоне, зал≥зне л≥жко, без н≥чого, ¤к Ї, ≥ на ньому баба, що дивитьс¤ на нього гн≥йним, вицв≥лим погл¤дом. ¬она бачить лише темну пл¤му, але повертаЇ голову ≥ пригладжуЇ хустку.
       -- ’то це? Ч прогула, швидше, прогугн¤вила з≥ свого л≥жка.Ч “и, √алько?
       ¬≥н в≥дразу вп≥знав њњ Ч ненависть маЇ добру пам'¤ть. Ќенависть штовхаЇ до великих справ, але н≥коли не зробить н≥чого доброго.
       Ч я з города,Ч прокашл¤вшись, сказав в≥н (¤к в≥н те сказав?),Ч дивлюсь ось на хату.
       Ч Ќе продаЇтьс¤,Ч зло видихнула баба, повод¤чи головою за темною пл¤мою, що ви¤вилас¤ прийшлим чолов≥ком. Ч я ось дам т≥й √альц≥Е –озбаз≥кала. ј ¤ куди? Ќадумалась, скотина,Ч вона закашл¤лас¤ страшно ≥ довго.
       Ч ƒай води,Ч прохрип≥ла,Ч на лав≥.

       ¬≥н зайшов на кухню. ѕ≥ч. …ого стара велика п≥ч немазана, на лавц≥ два полумиски ≥ кружка поруч жерст¤ного в≥дра з водою. ¬≥н зачерпнув ≥ в≥дн≥с баб≥. ¬она ковтнула ≥ похлинулас¤.
       -- Ќа,Ч тицьнула в руку,Ч г≥рка.
јле сказала це вже ласкав≥ше.
       -- «а вами хтось дивитьс¤? Ч спитав в≥н, аби щось спитати.
Ѕаба кивнула головою.
       -- √алька. ј тоб≥ що?
       ¬≥н вийшов на подв≥р'¤. ѕов≥тр¤ було чисте, трохи димне, було тихо, наче на глибин≥, наче п≥д водою. олись, давно, в≥н був хворий ненавистю.

—кл¤н≥ джунгл≥

ћ≥н≥ми

ћайстер лаб≥ринту

—татт≥

¬≥рш≥