овчег

√оловна		ћаслик атерина –омантик на сел≥
	‘орум	ћаслик атерина –омантик на сел≥

«м≥ст

ќ¬„≈√

       Ќавесн≥, т≥льки-но з≥йшов сн≥г, д≥д став слабий. „ув, що у иЇв≥ дощ≥, що р≥ка п≥дн¤лась, ≥ затопило острови на ƒн≥пр≥, що в јмериц≥ пов≥нь руйнуЇ м≥ста, що цунам≥ на ‘≥л≥пп≥нах. “од≥ зрозум≥в, що прийшла пора. ¬ит¤гнув того ж дн¤ на город перед хатою гв≥здки ≥ купу дошок ≥з сара¤.
       Ѕаба, прийшовши в≥д сус≥д≥в, встигла побачити, ¤к хилитьс¤ спил¤на стара морелька, що, покручена ≥ нер≥вна, багато рок≥в засипала сп≥д солодкими, ¤к цукор, абрикосами. –одила з кожним роком все менше через древн≥сть, випиналась ≥з сил, вислизаючи ≥з-п≥д навислоњ з-за плеча величезноњ липи, була скручена в≥д того випинанн¤. “епер падала п≥д вищанн¤ д≥довоњ пилки.
       Ѕаба вереснула й кинулась до д≥да, але той суворо цикнув, ≥ вона в≥д≥йшла.
       ƒо вечора впали дв≥ ¤блун≥, а д≥д тикав землю лопатою, вирубуючи малину. ¬же за темна пост¤гував стовбури п≥д нав≥с Ч хай полежать до часу Ч а малин¤чч¤ запалив.
       ¬ сут≥нках прутт¤ тл≥ло тонким жаром, ≥ дим славс¤ над хатою ≥ городом њдкий ≥ с≥рий, бо не просох хмиз п≥сл¤ сн≥гу ≥ ранн≥х дощ≥в.

      Ч ’оч виноград пожал≥Їш? Ч спитала баба, збираючись до корови, коротко гл¤нувши на пон≥вечену гр¤дку.Ч “акий гарний виноград. Ќ≥ в кого такого нема, хоч ≥ давала.
       ƒ≥д гл¤нув на патички винограду скептично, докурив цигарку ≥ сплюнув.
       -- ’ай росте. ≤ досить. Ќ≥чо не сади. Ќа дач≥ досадимо.
       Ќаступного дн¤ в≥н вбивав в мастку землю к≥лочки й рахував п≥д н≥с: триста л≥кт≥в та на дес¤тьЕ
       Ћюди, проход¤чи, зупин¤лис¤, клали руки на пал≥сад, дивилис¤. —ус≥ди пл≥ткували, а баба махала рукою, немов ставл¤чи на гр¤дц≥ й на д≥дов≥ хрест.

       Ч ’ай дур≥Ї,Ч казала.Ч « нас буде й того.
       „ерез м≥с¤ць на город≥, весь у т≥н≥ п≥днебесноњ липи, сто¤в великий важкий човен Ч високобортий, з палубою-дахом, малесеньким виступом нагор≥, з малесенькими в≥конечками, п≥дтриманий п≥дпорками-колодами, з-м≥ж ¤ких випинавс¤ крутим боком. Ѕортов≥ дошки зрощен≥ були одна з трьох, бо не знайшов д≥д великих, витративши все, що було м≥цн≥шим ≥ б≥льшим, на к≥ст¤к каркасу. ј де дошок не вистачило Ч позабивав товстою, ще не зовс≥м м'¤кою фанерою.
       Ч ƒл¤ нас вистачить ≥ так,Ч сказав баб≥.Ч ѕ≥дн≥ме ≥ понесе. Ќу, просмолимо ще. Ќе пропадем.
       Ќа бортах в≥н б≥лою фарбою прописав: " овчег". ≤ цепом прикрутив зам≥сть ¤кора кам≥нь.
       ¬ечорами на лавочках збирались д≥ди. урили, грали в дом≥но.
       «а њхн≥ми спинами над рискою огорож≥ п≥д≥ймавс¤ тушею ковчег, коло ¤кого баба, не зважаючи на чолов≥ков≥ заборони, насадила квасол≥ й гарбуз≥в, ≥ вони тепер запл≥тали стропила настирливою плетучою зеленню, а десь на мак≥вц≥ високобортого човна у темнот≥ жовтою крапкою брин≥ла нап≥взакрита гарбузова кв≥тка.

       Ч Ќав≥давс¤ Ўурик,Ч пихкав цигаркою ћат≥й, огл¤даючи поле бою Ч подзьобан≥ к≥ст¤шечки, з-п≥д насунутоњ долон≥,Ч так каже, що потопу не буде. Ѕуде ¤дерна зима. Ѕуде йти сн≥г ≥ не настане л≥то. ј потопу не буде.
       Ч Ѕагато в тому т¤миш,Ч огризавс¤ д≥д,Ч не пов≥рю ¤, чого б це так стала зима? Ћ≥то ¤к л≥то. ’оч би раз було Ч тод≥ б говорили. Ќе може у нас того бути Ч десь на север≥. ќн в —иб≥р≥ Ч запросто. ј потоп Ч в≥н ≥ Ї потоп. ƒн≥про розливс¤? √а? ј он по телев≥зору ¤кого покажуть? ƒумаЇ ”дай не роз≥ллЇтьс¤? ќго ¤к. ј ¤ вже список склав Ч що ≥ куди вз¤ти.
       -- Ќевже корова пом≥ститьс¤? Ч недов≥рливо питаЇ ћат≥й.
       -- ѕом≥ститьс¤,Ч киваЇ д≥д.
       -- ј баба?
       —м≥ютьс¤.

—кл¤н≥ джунгл≥

ћ≥н≥ми

ћайстер лаб≥ринту

—татт≥

¬≥рш≥