Прогулянки під зорями

Головна		Маслик Катерина Романтик на селі
	Форум	Маслик Катерина Романтик на селі

Зміст

ПРОГУЛЯНКИ ПІД ЗОРЯМИ

       Біля сільради на деревах розвісили вогники, електричні гірлянди, що спалахували, тільки-но заходило сонце. З'явилися вони взимку на Різдво, малюсінькі прозорокрилі ангелята, у тільці яких горіли кольорові — рожеві, жовті чи зелені вогні. Через сніг та ядучі дощі, іржаву, як наждак, пилюку, стрибання температур фарба яскравих платтячок вицвіла чи відстала, і тепер усі вогні були однаково жовті. Роїлися на деревах і досі, до літа не спромоглися зняти. Єдиний ліхтар горів аж до рану, а вогні світилися годину-дві, потім гасли. Але доки чотири запилені клени, листя яких від спеки обгорало і скручувалося, потріскуючи, як радіація у лічильниках Гейгера, були обризькані електрикою, під ними ходили парочки, одна за однією, не стикаючись і не зважаючи на сусідів — від магазина до першої хати й назад.
       — Тут гарно.
       -- Так романтично.
       -- Зорі попадали на дерева.
       --Дістав би мені одну, Стасю?
      — Задарма?

       — Буває так погано, не знаєш, куди приткнути себе. Здається, Бог образився на тебе, а ти на нього. Не хочеться навіть жалощів. Страшенний занепад.
       -- Дай, з'їм цукерку, Стасю.
       — У Лільки мінімум честолюбства. Вона не огризається, а плаче. Хіба ж можна від того плакати?
       -- Людині властиво одружуватися. Яка глибока думка! Подумай лиш!
       Хтось відійшов і загубився в тіні, спостерігаючи за зорями. Під деревами справжнього неба не видно — його заступають низочки спалахів, з'єднані ниткою з ліхтарем. Зорі попадали на дерева.

       — А Лілька читає. Не поговорити, не похвалитись. Кажу — йду гуляти, каже — йди. З тобою цікавіше.
       — … отримати задоволення від ситуації, що склалася. Робити, що хочеться, на заздрість іншим. Хочеться з'їсти морозива — я піду і з'їм. Чому я маю себе стримувати?
       — Чоловіки хочуть знати, що жінка дурніша за них. Це золота мрія чоловіка — бути розумнішим за жінку.
       — Казки. Розумна людина у це повірить? Купив би я морозива, якби не ніч.
       — Ти б за мене побився? Взагалі недобре буде, якщо ти поб'єшся. Я втечу. Ти ще не бачив, як швидко я бігаю. І не треба було називати мене клишоногою. Не пробачу. Ніколи.

       — Можливо, комусь перейду дорогу. Так може статися, ти ж знаєш. Але головне — пам'ятати, що ти переможець. Ти ж знаєш: я — переможець.
       -- Найкращий.
       -- Не соромно, найкращий? А душа?
       Яскраві плаття у світлі електрики втрачають колір, перетворюючи людей у однотонних, безтілесних істот.
       -- Баба кажуть, що коли світять зорі — то з неба дивляться ангели.
       З мороку прориваються голоси, крапки цигарок спалахують, як сигнальні ліхтарі літаків в далекому небі.
      -- Так романтично — прогулянка під зорями.

Скляні джунглі

Мініми

Майстер лабіринту

Статті

Вірші