Ќечестивц≥

√оловна		ћаслик атерина —кл¤н≥ джунгл≥
	‘орум	ћаслик атерина —кл¤н≥ джунгл≥

«м≥ст

∆нива
азки п≥зньоњ осен≥
оролева на битв≥
ћузика при двор≥ iмператора
ѕосуха у скл¤них джунгл¤х
≤гри з розумом
ћушл¤
Ќечестивц≥
ƒармоњд
ѕ'¤ниц¤

Ќ≈„≈—“»¬÷≤

       Ќ≥хто не бачив, ¤к з'¤вивс¤ в≥н тут, у м≥ст≥. ¬≥н м≥г прийти з пустел≥, ¤к ловц≥ час в≥д часу приходили. ќднак сам в≥н не був ловцем Ч слабкий т≥лом, в≥н не витримав би ≥ дн¤ серед сипких палаючих п≥ск≥в. ¬≥н прибув, ≥ все перевернулос¤. ¬≥н намагавс¤ все перевернути. Ќе скажу, що це вдалос¤ йому в≥дразу. Ќе см≥ю сказати, чи взагал≥ йому це вдалос¤. «а ним таки п≥шов дехто, зникнув з м≥ста, њх ≥мена не дозволено згадувати на в≥ч≥, але кожен, хто знав нещасних, переповнений у думках жал≥стю до них.
       ¬≥н оселивс¤ у дом≥ гончара, в≥н був серед нас, ≥ н≥хто не розп≥знав нечестивц¤.
       ћи плетемо кл≥тки дл¤ райських птах≥в, так≥ кл≥тки плели наш≥ батьки ≥ предки, ми передамо знанн¤ нашим д≥т¤м. Ћовц≥ прињзд¤ть до нас за кл≥тками, бо н≥хто у ц≥й долин≥ не вм≥Ї в'¤зати њх краще. Ћовц≥ привоз¤ть м'¤со, сир ≥ хл≥б, ф≥н≥ки ≥ вино. оли вони прибувають караваном, у м≥ст≥ жарти ≥ гам≥р. ¬они теж нечестивц≥, у нашому розум≥нн≥, а проте н≥кому не заважали, лишаючись серед нас Ч ми знали њх нечест¤, ≥, хоча мали з ними справу, проте завжди в≥дчували власну вищ≥сть, ≥ х≥ба що найганебн≥ший жебрак заводив з ними теолог≥чн≥ суперечки.
       ¬≥н не питав дозволу ув≥йти у м≥сто. Ќе з'¤вивс¤ до стар≥йшин, не визначив соб≥ зан¤тт¤, не вз¤в роботи, а проте ходив ≥ дививс¤, в≥двол≥каючи нас в≥д роботи непотр≥бними розмовами. Ќачебто, в≥н не проти був поговорити, але, на дивно, говорив мало. ¬≥дразу зап≥дозрено було, що це чаклун, бо варто було йому с≥сти ≥ завести розмову, ¤к будь-хто втрачав пильн≥сть, а в≥н лише сид≥в ≥ слухав. ј людина починала плакатись про реч≥ неймов≥рн≥Ч про власну винн≥сть ≥ плинност≥ житт¤, про те, чого н≥коли ≥ н≥хто њй не втовкмачував, а говорити те, що хочеш сам Ч це вже не Їресь, а розпуста.

¬≥н же слухав ≥ нав≥ть не усм≥хавс¤, а слухав. я, нещасний, розпов≥в йому про райський птах≥в Ч молюсь, щоб колись мен≥ було пробачено тод≥шню заздр≥сть до вол≥ райський птиць. ожному ж в≥домо, ¤к≥ прекрасн≥ вони у кл≥тках, а на вол≥ бачать њх лише нечестив≥ ловц≥. ÷е викликало пот≥м у мене п≥дозру у зродств≥ його з ловц¤ми, ≥ з тих п≥р нав≥ть його т≥нь ¤ зустр≥чав ≥з справедливим презирством.

ќдного разу прийшов до мене гончар, прин≥сши ¤кусь к≥льк≥сть замовленого посуду. …ого щось мучило, але мен≥ коштувало зусиль вит¤гнути з нього те, що його мучить. ¬≥н говорив, що його огорнув сумн≥в в ≥стинност≥ загальнов≥домих ≥стин. ¬≥н говорив, що ≥нод≥ в≥дчуваЇ такий приступ самоприниженн¤, що сором сказати. ¬≥н н≥би вперс¤ у велику ст≥ну, а ст≥на не рухаЇтьс¤, але повинна, повинна рухатись!- ≥ вс≥ сили йдуть на боротьбу з ц≥Їю глухою непорушною ст≥ною. ¬≥н знав свою провину, ≥ ладен був ка¤тис¤, але ¤ розум≥в, що не допоможе йому це. јле хай би ≥ гончар зм≥г перебороти у соб≥ сумн≥ви у правдивост≥ в≥чних постулат≥в, не зачорнивши њх жодною Їретичною думкою. √ончар думав, що прийшлий винен в усьому. ’оча в≥н нав≥ть не говорив ≥з своњм гостем. ѕроте ¤ вже бачив ≥ таких, хто ходив сл≥дом, ловл¤чи скуп≥ його слова.

“ого ж дн¤ ¤ с≥в за переробку кожнор≥чноњ св¤тковоњ м≥стер≥њ. ћи завжди говорили визначен≥ наперед рол≥. ÷е називаЇтьс¤ традиц≥Їю. ћи поважаЇмо традиц≥ю, але ¤ њњ ≥ не порушував. Ћише в останн≥й д≥њ до ¬еселощ≥в, Ѕагатства, ѕоступу Ч символ≥чних постатей Ч ¤ додав √лупоту ≥ ¬трачений час. ћен≥ ≥ дос≥ подобаЇтьс¤ ц¤ сцена: у темних балахонах навпроти постатей у золотому од¤з≥ виходили √лупота ≥ ¬трачений час ≥ виливали на Ћюдину (б≥лосн≥жн≥ шати, струнка постава, вс¤ постать висока ≥ св≥тла, символ людства, виконуЇтьс¤ гончарем) три цеберка бруду ( на цебрах великими л≥терами: гр≥ховн≥сть, мертвенн≥сть, печаль), п≥сл¤ чого золотоносн≥ особи вт≥шали Ћюдство чудовими ¤скравими шатами. “ут була сила утрованих зображень.
јле не можна вр¤тувати пл≥д, ¤кий почав гнити з середини. я пом≥тив у гончара, коли заливали йому б≥лий плащ гр¤зюкою, дивний блиск у очах. Ќаче це була вода у ¤сну спеку. ¬≥н кинув ролю (ролю!), вклонивс¤ ус≥м, в тому числ≥ ≥ мен≥ Ч ¤ка пиха! ѕлюнув на золото шат ≥ п≥шов разом ≥з прийшлим.

√оловна

ћ≥н≥ми

ћайстер лаб≥ринту

—татт≥

¬≥рш≥